Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 922/2671/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 рокуу справі Господарського суду№ 922/2671/14 Харківської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1дофізичної особи-підприємця ОСОБА_2 провизнання договору дійсним та визнання права власності за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.07.2014 року (суддя - Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений 02 грудня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу від 02 грудня 2013 року, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, яке складається з наступного: 1/2 (одна друга) частка нежитлових приміщень корівника літ. "Е-1" площею 799,3 кв.м., корівника літ. "В-1" площею 682,2 кв.м., корівника літ. "Г-1" площею 801,1 кв.м., складу фуража літ. "Б-1" площею 224,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 (одна друга) частка земельної ділянки площею 1,6983 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 р. (судді - Фоміна В.О., Шевель О.В., Шутенко І.А.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2014 року скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1522,50 грн.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2013 р. між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки нежитлових приміщень корівника літ. "Е-1" площею 799,3 кв.м., корівника літ. "В-1" площею 682,2 кв.м., корівника літ. "Г-1" площею 801,1 кв.м., складу фуража літ. "Б-1" площею 224,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки площею 1,6983 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільового призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вказаного договору, ринкова вартість відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна вказаних нежитлових приміщень становить 18 291,17 грн., та ринкова вартість 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки площею 1,6983 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільового призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки становить 27149,03, що загалом складає 45 440,20 грн.

В договорі вказано, що загальну вартість нерухомого майна за цим договором покупець сплатив продавцю до підписання цього договору.

В пункті 8 договору, сторонами зазначено, що право власності на зазначене нерухоме майно підлягає державної реєстрації та виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору і державної реєстрації права власності.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що всупереч домовленостей, ФОП ОСОБА_6 (продавець) ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору, та згідно норм ч. 5 ст. 12, ст. 334 ЦК України, визнав ФОП ОСОБА_4 добросовісним набувачем спірного нерухомого майно, та, відповідно до ст. 220 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання дійсним спірного договору купівлі-продажу та про визнання за ФОП ОСОБА_4 права власності на спірне нерухоме майно.

Натомість, апеляційний господарський суд з вказаним висновком правомірно не погодився, з огляду на наступне.

Так, статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 220 ЦК України, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Статтями 210, 657 ЦК України, що діяли як на момент укладення спірного договору встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів, відповідно до приписів ст. ст. 210, 640 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що вимоги ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та ст. 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють права та обов'язки для сторін.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції належним чином не перевірив чому спірний правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення, а також залишив поза увагою відсутність доказів у матеріалах справи на підтвердження цих доводів позивача.

Оскільки, спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна 02.12.2013 р. підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що не було дотримано сторонами при його підписанні, то, відповідно до вищенаведеного законодавства України, спірний договір є неукладеним та не створює прав та обов'язків для його сторін.

Слід зазначити, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.10.2014 р. залишено без змін рішення Київського районного суду Харківської області від 20.02.2014р. у справі № 640/21771/13-ц, яким: визнано недійсним протоколи проведення прилюдних торгів №103-02/208/13/а та №104-02/208/13/а від 28.05.2013р., прилюдні торги, проведені 28.05.2013р. з приводу реалізації нерухомого майна та акти №31842214 від 26.06.2013р. та №318442214 від 12.06.2012р. продажу майна з прилюдних торгів а саме: 1/2 (одна друга) частка земельної ділянки площею 1,6983 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 (одна друга) частка нежитлових приміщень корівника літ. "Е-1" площею 799,3 кв.м., корівника літ. "В-1" площею 682,2 кв.м., корівника літ. "Г-1" площею 801,1 кв.м., складу фуража літ. "Б-1" площею 224,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, скасовано Свідоцтво про право власності на майно, придбане з прилюдних торгів від 01.07.2013р., видане приватним нотаріусом Резнік А.О. ХРНО Харківської області, скасовано державну реєстрацію права власності, визнаного за ОСОБА_2 на вищевказане нерухоме майно, а також визнано право власності за ОСОБА_5 на 1/2 (одна друга) частка нежитлових приміщень корівника літ. "Е-1" площею 799,3 кв.м., корівника літ. "В-1" площею 682,2 кв.м., корівника літ. "Г-1" площею 801,1 кв.м., складу фуража літ. "Б-1" площею 224,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 (одна друга) частка земельної ділянки площею 1,6983 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з тим, що на час розгляду даної справи судом першої інстанції право власності ФОП ОСОБА_2 припинено на підставі вищевказаного судового рішення, що виключає можливість його участі у даному спорі про право власності на спірне нерухоме майно .

Також, приймаючи рішення про задоволення позову в частині визнання права власності на придбане позивачем майно, місцевий господарський суд не з'ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін і не зазначив, які дії відповідача - ФОП ОСОБА_2 свідчать про те, що останнім оспорюється чи не визнається право власності позивача на спірне майно, як того вимагає ст.392 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки апеляційного господарського суду відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 922/2671/14 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.